На уроці української літератури ми не просто згадували дату в календарі – ми шукали точки дотику з жінкою, яка змінила українську культуру назавжди. До 155-річчя Лесі Українки викладачем Тетяною БАЗИЛЬ було організовано і проведено урок-дискусію, де класика зазвучала в ритмі сучасності.
Здобувачі освіти впевнилися, що Леся – це не просто портрет у підручнику, а символ інтелектуального спротиву та залізної волі. Під час обговорення ми зосередилися на головному
Європейський вектор: як Леся виводила нашу літературу на світовий рівень, ламаючи стереотипи меншовартості.
Слово як зброя: чому її тексти залишаються актуальним маніфестом для кожного українця сьогодні.
Внутрішня сила: як творити, коли важко, і перетворювати біль на незламну енергію.
«Я в серці маю те, що не вмирає» – ці слова стали лейтмотивом нашої зустрічі. Ми побачили, що для сучасної молоді Леся Українка – це про драйв, інтелект і справжній характер.
Дякуємо студентам та учням за щирі думки та вміння бачити глибину там, де інші бачать лише сухі факти. Ми продовжуємо справу тих, хто вчив нас бути сильними!